1 Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось Він утворив сарану, коли почала виростати отава, — і ось отава як по сінокосі царському!
2 І сталось, як вона вже пожерла траву на землі, я сказав: Господи, Боже, прости! Як же Яків устояти може, бо такий він малий?
3 І Господь пожалів був про те. „Не станеться це “, промовив Господь.
4 Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось Господь Бог покликав судитись огнем, і пожер той велику безодню, і частку пожер.
5 І сказав я: О, Господи, Боже, спини! Як же Яків устояти може, бо такий він малий?
6 І Господь пожалів був про те. „Не станеться й це!“сказав Господь Бог!
7 І Він знов учинив, що я бачив таке: Ось на мурі стрімкому стоїть Господь Бог, а в руці Його висок.
8 І промовив до мене Господь: „Що ти бачиш, Амосе?“А я відказав: „Виска“. І промовив Господь: „Ось Я цього виска покладу посеред народу Мого, Ізраїля, — уже більше йому не прощу!
9 І спустошіють жертовні підгірки Ісакові, і поруйновані будуть святині Ізраїлеві, і Я стану з мечем на дім Єровоамів“.
10 І послав Амація, священик Бет-Елу, до Єровоама, царя Ізраїлевого, кажучи: „Амос змовлюється на тебе серед Ізраїлевого дому, — не може земля змістити всіх його слів!
11 Бо так говорить Амос: Євровоам помре від меча, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі!“
12 І сказав Амація до Амоса: „Ясновидче, іди, утікай собі до Юдиного краю, і їж там хліб, і там пророкуй.
13 А в Бет-Елі вже більше не будеш пророкувати, бо він святиня царя та дім царства“.
14 І відповів Амос і сказав до Амації: „Я не пророк, і не син я пророків, — я пастух та оброблювач диких фіґовниць.
15 І взяв мене Господь від отари, і промовив до мене Господь: Іди, пророкуй Моєму народові Ізраїлеві!
16 А тепер послухай Господнього слова: Ти кажеш: Не будеш пророкувати на Ізраїля, і не будеш проповідувати на Ісаків дім.
17 Тому так промовляє Господь: Твоя жінка в місті буде блудлива, і сини твої та дочки твої попадають від меча, а земля твоя буде поділена шнуром, і ти помреш на нечистій землі, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі!“