1 І знову підніс я свої очі, та й побачив, аж ось летить звій.
2 І сказав він до мене: „Що ти бачиш?“А я відказав: „Я бачу летючого звоя. Довжина його — двадцять мірою ліктем, а ширина його — десять ліктів.“
3 І сказав він мені: „Це те прокляття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен злодій буде знищений згідно з тим, що з цього боку звою написане, і кожен, хто присягає ложно, буде знищений згідно з тим, що з того боку звою написане.
4 І привів Я його, прокляття, — говорить Господь Саваот, — і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його“.
5 І вийшов той ангол, що говорив зо мною, та й до мене сказав: „Зведи но свої очі й побач, що це виходить?“
6 І сказав я: „Що це таке?“А він відказав: „Це ефа, що виходить“. І ще він сказав: „Це їхня подоба в усьому краї“.
7 Аж ось піднялася олив’яна покришка, а це була одна жінка, що сиділа посеред ефи.
8 І він сказав: „Це та несправедливість“. І кинув її до середини ефи, і кинув олив’яного куска до її отвору.
9 І звів я очі свої та й побачив, аж ось дві жінки виходять, і вітер гудів в їхніх крилах, а їхні крила — як крила чорногуза. І підняли вони ефу між землею та між небом.
10 І сказав я до ангола, що зо мною говорив: „Куди вони несуть цю ефу?“
11 І сказав він до мене: „Щоб збудувати їй дім у краю Шін’ар. А коли він буде поставлений, то буде покладена там на місці своєму“.