1 Рога до уст своїх, та й засурми: на дім Божий спадає неначе орел, бо переступили вони заповіта Мого, і на Закона Мого повстали.
2 До Мене взивають вони: „Мій Боже, познали Тебе ми, Ізраїлю!“
3 Покинув Ізраїль добро, — ворог його пожене!
4 Вони ставлять царя, але не від Мене, вони князя ставлять, але Я не знаю! Вони з срібла свого та із золота свого божків наробили собі, щоб загинути, —
5 відкинув теля твоє Я, Самаріє! Мій гнів запалився на них, — аж доки не можуть вони від провини очиститись?
6 Бо й воно від Ізраїля. Зробив його майстер, і воно — то не Бог, бо теля самарійське на кавалки обернеться.
7 А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, — в них не буде й колосся, а зерно не видасть муки, коли ж видасть, чужі поковтають її.
8 Ізраїль проковтнений, — став між народами він як та річ, що до неї немає замилування.
9 Бо вони відійшли до Ашшуру, як дикий осел, що самітний собі, а Єфрем за любов дає дари любовні.
10 І хоч вони здобувають прихильників серед поганів, Я їх позбираю тепер, і незабаром вони перестануть помазувати царя, і князів.
11 Бо жертівників був намножив Єфрем, щоб грішити, — на провину йому стали ці жертівники!
12 Я можу йому написати Закон Свій хоч тисячу разів, — як чуже пораховане буде!
13 Вони ж жертви кохають, — ріжуть м’ясо й їдять, та Господь не вподобує їх. Тепер Він згадає про їхню провину та їхні гріхи покарає, — вони до Єгипту повернуться!
14 Ізраїль забув про свого Творця та й будує палати, а Юда намножив твердинні міста, та пошлю Я огонь на його ці міста, — і пожере він палати його!