1 Так промовив до мене Господь: „Іди й купи собі льняного пояса, і підпережи ним свої стегна, але в воду не клади його“.
2 І купив я того пояса за Господнім словом, та й підперезав свої стегна.
3 І було мені слово Господнє удруге, говорячи:
4 „Візьми того пояса, якого купив, що на стегнах твоїх, і встань, іди до Ефрату, та й сховай його там у розщілині скелі“.
5 І пішов я, і сховав його в Ефраті, як Господь наказав був мені.
6 І сталося по багатьох днях, і сказав мені Господь: „Устань, іди до Ефрату, і візьми звідти того пояса, що Я наказав був тобі сховати його там“.
7 І пішов я до Ефрату, і викопав, і взяв того пояса з місця, де я сховав був його, — аж ось той пояс нездатний!
8 І було мені слово Господнє, говорячи:
9 „Так говорить Господь: Отак знищу Я Юдину гордість та гордість велику Єрусалиму,
10 цього злого народа, що не хоче він слухатися Моїх слів, що ходить за впертістю серця свого! І пішов він в сліди інших богів, щоб служити їм та поклонятися їм. І станеться він, як цей пояс, — до нічого нездатний!
11 Бо як прилягає цей пояс до стегон чоловіка, так притвердив Я до себе ввесь Ізраїлів дім та ввесь Юдин дім, — говорить Господь, — щоб стали народом Мені і йменням, і хвалою та пишнотою, — та вони не послухались!
12 І скажеш до них оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий бурдюк вином наповняється. І відкажуть тобі: „Чи ми справді не знаєм, що всякий бурдюк вином наповняється?“
13 І скажеш до них: Так говорить Господь: Ось наповню Я п’янством усіх мешканців краю цього, і царів, що сидять на Давидовім троні, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму.
14 І розіб’ю їх одного об одного, разом батьків та синів, говорить Господь, — Не змилуюся, і не змилосерджусь, і не пожалію, щоб їх не понищити!
15 Послухайте ви та візьміть до ушей, — не вивищуйтеся, бо Господь це сказав!
16 Дайте Господу, Богові вашому, славу, поки не зробить Він темно, і поки на темних горах не спіткнуться вам ноги! І будете ви сподіватися світла, а Він зробить це темрявою та вчинить імлою.
17 А коли ви цього не послухаєте, буде плакати таємно душа моя з вашої гордости, й око моє проливатиме сльози, і зайдеться сльозою, бо стадо Господнє займуть у полон!
18 Скажіть до царя й до царевої матері: Сідайте додолу, бо з голів ваших спала корона вашої слави!
19 Південні міста позамикані будуть, і не буде, хто б їх відчинив, — вигнаний буде ввесь Юда, вигнаний буде цілком!
20 Зведіть ваші очі, й побачте отих, що приходять із півночі: де череда та, що дана тобі, отара пишноти твоєї?
21 Що ти скажеш, о дочко Сіону, як Він над тобою панами поставить отих, яких ти навчила була за довірених бути, — чи ж муки не схоплять тебе, немов ту породіллю?
22 коли ж скажеш у серці своєму: „Чому такі речі спіткали мене?“— за численні провини твої відкриті подолки твої, оголені ноги твої силоміць!
23 Чи мурин відмінить коли свою шкіру, а пантера — ті плями свої? Тоді зможете й ви чинити добре, навчені чинити лихе!
24 Тому розпорошу їх, мов ту полову, що з вітром з пустині летить:
25 Оце жеребок твій, це уділ, який Я відміряв тобі, — говорить Господь, — бо забула Мене та надіялася на неправду!
26 І закочу теж подолки твої над обличчя твоє, — і покажеться ганьба твоя:
27 твої перелюбства й іржання твої, сором блуду твого на полі на пагірках, — Я бачив гидоти твої. Горе тобі, Єрусалиме, що не очистишся! Доки ж іще?“