1 Пророцтво про пустиню надморську. Як носяться бурі на півдні, так ворог іде із пустині, із краю страшного.
2 Видіння грізне мені явлене: Грабує грабіжник, пустошник пустошить. Прийди, о Еламе, Мадай обложи, — усяким зідханням зробив Я кінець“.
3 Тому то наповнилися мої стегна тремтінням, і болі схопили мене, немов породільні ті болі. Я скривився від того, що чув, я від баченого перестрашивсь.
4 Забилося серце моє, тремтіння напало мене несподівано; вечір розкоші моєї змінився мені на страхіття.
5 Поставлений стіл, килимами накрито, їсться та п’ється. Уставайте, правителі, щити намастіть!
6 Бо до мене сказав Господь так: „Іди, вартового постав, — що побачить, нехай донесе“.
7 І коли він похода побачив, по парі їздців, поїзд ослів, поїзд верблюдів, — і прислухується він з увагою, із увагою пильною.
8 І він крикнув, як лев: „Я завжди стою вдень на варті, о Господи, і стою на сторожі своїй усі ночі!“
9 Аж ось іще похід мужів, по двоє їздців. І він відповів та сказав: „Упав, упав Вавилон, а всі статуї богів його порозбивані об землю!“
10 О мій помолочений ти, сину току мого! Я звістив вам, що чув був від Господа Саваота, Бога Ізраїлевого.
11 Пророцтво про Думу. До мене кричить із Сеїру: „Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі?“
12 А сторож сказав: „Настав ранок, а все ж іще ніч. Якщо ви питатимете, то питайте та знову прийдіть!“
13 Пророцтво про Арабію. У лісі в степу ночувати, ви будете каравани деданів.
14 Мешканці Теманського краю, винесіть воду назустріч для спрагненого, втікача зустрічайте із хлібом!
15 Бо втекли вони перед мечами, перед голим мечем, і перед натягненим луком, і перед тяготою війни.
16 Бо до мене Господь сказав так: Ще за рік, як рік наймита, і вся слава Кедару покінчиться.
17 А понадто полишиться невелике число лучників з лицарів кедарських синів, бо Господь, Бог Ізраїлів, це говорив.