1 І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.
2 Слава Божа — щоб справу сховати, а слава царів — щоб розвідати справу.
3 Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів — недослідимі.
4 Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина, —
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.
6 Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.
8 Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,
10 щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.
11 Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого.
12 Золотая сережка й оздоба зо щирого золота — це мудрий картач для уважного уха.
13 Немов снігова прохолода в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.
15 Володар зм’якшується терпеливістю, а м’якенький язик ломить кістку.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.
Іноків Каліста та Ігнатія Ксантопулів: … · й богоносного отця нашого Петра Дамаски…
17 Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.
18 Молот, і меч, і гостра стріла — людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
19 Гнилий зуб та кульгава нога — це надія на зрадливого радника в день твого утиску.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, — це — співати пісні серцю засмученому.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спрагнений він — водою напій ти його,
22 бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
24 Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
25 Добра звістка з далекого краю — це холодна водиця на спрагнену душу.
26 Джерело скаламучене чи зіпсутий потік — це праведний, що схиляється перед безбожним.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
28 Людина, що стриму немає для духу свого, — це зруйноване місто без муру.
29
30
31