1 Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою, —
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера:
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обманливий!
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступися від думки своєї про це, —
5 свої очі ти звернеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба.
6 не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його,
7 бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
8 той кавалок, якого ти з’їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх.
10 Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля,
11 бо їхній Визволитель міцний, — Він за справу їхню буде судитись з тобою!
12 Своє серце зверни до навчання, а уші свої — до розумних речей.
13 Не стримуй напучування юнака, — коли різкою виб’єш його, не помре:
14 ти різкою виб’єш його, — і душу його від шеолу врятуєш.
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне.
17 Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього,
18 бо існує майбутнє, і надія твоя не загине.
19 Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м’ясо собі пожирають,
21 бо п’яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття.
22 Слухай батька свого, — він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя.
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум.
24 Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним.
25 Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила.
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої.
27 Бо блудниця — то яма глибока, а криниця тісна — чужа жінка.
28 І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми.
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні? —
30 У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного.
31 Не дивись на вино, як воно рум’яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється, —
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, —
33 пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі…
34 І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху.
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
36