1 Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,
3 займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць.
4 вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю.
5 Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,
8 мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають.
9 Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого.
10 Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.
11 Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, — та прагнуть вони!
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги.
13 Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
14 На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій.
15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і заслону кладе на обличчя.
16 Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
17 бо ранок для них усіх разом — то темрява, і знають вони жахи темряви.
18 Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, — не вернеться він на дорогу садів-виноградів.
19 Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, — і безбожник поламаний буде, мов дерево!
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!
23 Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
24 підіймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрізуються, немов та колоскова головка.