1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів.
2 Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!
3 Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, — і мене залила течія!
4 Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!
5 Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
6 Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхі мої перед Тобою не сховані!
7 Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
8 бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!
9 Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,
10 бо ревність до дому Твойого з’їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,
11 і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу.
12 За одежу надів я верету, — і за приказку став я для них:
13 про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п’янке попиває.
14 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,
15 визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!
16 Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!
17 Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,
18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, — озвися ж небаром до мене,
19 наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!
20 Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
21 Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття — та немає його, і потішителів — та не знайшов!
22 І жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували.
23 Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти — тенетами,
24 бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!
25 Вилий на них Свою ревність, а полум’я гніву Твого нехай їх доганяє!
26 Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде!
27 Бо кого Ти був збив, — вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою.
28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
29 нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!
30 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасіння Твоє мене чинить могутнім,
31 і я піснею буду хвалити Ім’я Боже, співом вдячним Його величатиму!
32 І буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має.
33 Побачать слухняні, — і будуть радіти, хто ж Бога шукає — нехай оживе ваше серце,
34 бо до вбогих Господь прислухається, і в’язнями Своїми не гордує Він!
35 Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається,
36 бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, — і замешкають там, і вспадкують його,
37 і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить Ім’я Його, житимуть в нім!