1 І засурмив п’ятий ангол, — і я бачив зорю, що спала із неба додолу. І їй даний був ключ від криниці безодньої.
2 І вона відімкнула криницю безодню, — і дим повалив із криниці, мов дим із великої печі. І затьмилося сонце й повітря від криничного диму.
3 А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць скорпіони земні.
4 І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві, ані жадному зіллю, ані жадному дереву, але тільки тим людям, які на чолах не мають печатки Божої.
5 І було дано їй, щоб їх не вбивати, але мучити п’ять місяців; а мука від неї, як мука від скорпіона, коли вкусить людину.
6 І в ті дні люди смерти шукатимуть, — та не знайдуть її! Померти вони захотять, — та втече від них смерть!
7 А вигляд сарани був подібний до коней, на війну приготованих; а на головах у неї — немов би вінки, подібні на золото, а обличчя її — немов людські обличчя.
8 І мала волосся — як волосся жіноче, а її зуби були — немов лев’ячі.
9 І мала вона панцери, немов панцери залізні; а шум її крил — немов шум колесниць, коли коней багато біжить на війну.
10 І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жала, а в неї в хвостах її влада — п’ять місяців шкодити людям.
11 І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім’я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон!
12 Одне горе минуло! Ось за ним ще два горя надходять!
13 I засурмив шостий Ангол, — і я почув один голос із чотирьох рогів золотого жертівника, який перед Богом,
14 що казав шостому Анголові, який мав сурму: „Розв’яжи чотирьох Анголів, що пов’язані при великій річці Ефраті“.
15 I були порозв’язувані чотири Анголи, приготовані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей.
16 А число кінного війська — двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число.
17 І так бачив я коней в видінні, а на них верхівців, що панцери мали огняні, і гіяцинтові, і сірчані. А голови в коней — немов голови лев’ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка.
18 І побита була третина людей від цих трьох поразок, — від огню, і від диму, і від сірки, що виходили з їхніх ротів.
19 Сила бо коней була в їхнім роті та в їхніх хвостах. А хвости їхні подібні до вужів, що мають голови, і ними вони шкоду чинять.
20 А решта людей, що не вбита була цими поразками, не покаялася за діла своїх рук, щоб не кланятись демонам, ані ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і кам’яним, і дерев’яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити.
21 І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в крадіжках своїх.