1 Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його.
2 І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули,
3 і говорили одна одній: „Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?“
4 А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий.
5 І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, — і жахнулись вони.
6 А він промовляє до них: „Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, — нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були.
7 Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, — там Його ви побачите, як Він вам говорив“.
8 А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, — бо боялись.
9 Як воскрес Він уранці дня першого в тижні, то з’явився найперше Марїї Магдалині, із якої був вигнав сім демонів.
10 Пішовши вона, повідомила тих, що були з Ним, які сумували та плакали.
11 А вони, як почули, що живий Він, і вона Його бачила, не йняли тому віри.
12 По цьому з’явився Він двом із них у постаті іншій в дорозі, як ішли вони на село.
13 А вони, як вернулися, інших про те сповістили, але не повірено й їм.
14 Нарешті, Він з’явився Одинадцятьом, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив Його.
15 І казав Він до них: „Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!
16 Хто увірує й охриститься, — буде спасений, а хто не ввірує — засуджений буде.
Григорія Синаїта глави: Слова різні про… · й богоносного отця нашого Петра Дамаски…
17 А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими,
18 братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, — не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, — і добре їм буде!“
19 Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, — і сів по Божій правиці.
20 І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили. Амінь.