1 Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:
2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.
3 А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека“.
4 І відказали Йому Його учні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?
5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“Вони ж повідомили: „Семеро“.
6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові,
7 І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.
8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали.
9 А їдців було тисяч з чотири!
10 І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі далманутської.
11 І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!“
13 І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.
14 І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.
15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!“
16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?
18 „Мавши очі — не бачите, і мавши вуха — не чуєте?“І не пам’ятаєте,
19 коли п’ять хлібів Я ламав на п’ять тисяч, — скільки повних кошів із кусків ви зібрали?“Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.
20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“І відказують: „Сім“.
21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“
22 І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.
23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.
24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дерева“.
25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!
26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!“
27 Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“
28 Вони ж відповіли Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю, а інші — за одного з пророків“.
29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“
30 І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!
31 І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.
32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.
33 А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!“
34 І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!
35 Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.
36 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?
37 Або що назамін дасть людина за душу свою?
38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з анголами святими“.