1 А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній — слухняний між вами, а не бувши між вами — сміливий я супроти вас.
2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаємось за тілом.
3 Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми, —
4 зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, — ми руйнуємо задуми,
5 і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,
й богоносного отця нашого Петра Дамаски… · Микити, преподобного монаха і пресвітер… · Того самого природних глав друга сотня …
6 і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.
7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.
9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
10 „Бо листи його — кажуть — важкі та міцні, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна“,
11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.
12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.
14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.
15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,
16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.
17 А „хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!“
18 Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!