1 І сталося по тому, і завів собі Авесалом повоза та коні, та п’ятдесят чоловіка, що бігали перед ним.
2 І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав суперечку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: „З якого ти міста?“І той говорив: „З одного з Ізраїлевих племен твій раб“.
3 І говорив до нього Авесалом: „Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати“.
4 І говорив Авесалом: „Коли б мене настановлено суддею в Краю, то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його“.
5 І, бувало, коли хто підходив поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його.
6 І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!
7 І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесалом до царя: „Піду я та виповню обітницю мою, що я обіцяв був Господеві в Хевроні.
8 Бо раб твій, коли осів був у Ґешурі в Арамі, склав обітницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я буду служити Господеві“.
9 І сказав йому цар: „Іди з миром!“І той устав та й пішов до Хеврону.
10 І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: „Коли ви почуєте сурмлення сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні!“
11 А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті своїй, і нічого не знали.
12 І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела, Давидового дорадника, з його міста з Ґіло, як він мав приносити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесаломом.
13 І прийшов вісник до Давида, говорячи: „Серце ізраїльтян стало за Авесаломом“.
14 І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: „Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста вістрям меча“.
15 І сказали цареві царські раби: „Усе, що вибере наш пан цар, то при тому твої раби!“
16 I вийшов цар та ввесь його дім пішки, а цар позоставив десять жінок наложниць, щоб стерегли дім.
17 І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку.
18 А всі його слуги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, — шість сотень чоловіка, що прийшли були пішки з Ґату, ішли перед царем.
19 А цар сказав до ґатянина Іттая: „Чого підеш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця.
20 Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду, — куди доведеться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!“
21 І відповів Іттай до царя та й сказав: „ Як живий Господь і живий мій пан цар, — тільки в тому місці, в якому буде мій пан цар, — чи то на смерть, чи то на життя, — то там буде твій раб!“
22 І сказав Давид до Іттая: „Іди й перейди!“І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним.
23 А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ переходив. А цар переходив потік Кедрон, і ввесь народ переходив дорогою до пустині.
24 А ось ішли й Садок та всі Левити з ним, що несли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіятар приносив цілопалення, аж поки ввесь народ не вийшов із міста.
25 І сказав цар до Садока: „Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його.
26 А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, — ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його“.
27 І сказав цар до священика Садока: „Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахімаац та син Евіятарів Йонатан, обидва ваші сини будуть із вами.
28 Глядіть, я буду проволікати в степах цієї пустині, аж поки не прийде від вас слово, щоб повідомити мене“.
29 І повернув Садок та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там.
30 А Давид сходив узбіччям на гору Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов босий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали голову свою, і все йшли та плакали…
31 А Давидові донесли, говорячи: „Ахітофел серед зрадників з Авесаломом“. І Давид сказав: „Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!“
32 І сталося, коли вийшов Давид на верхів’я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хушай у роздертій туніці, а порох на його голові.
33 І сказав йому Давид: „Якщо ти підеш зо мною, то будеш мені тягарем.
34 А якщо вернешся до міста й скажеш Авесаломові: „Я буду раб твій, о царю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб“, то зламаєш мені Ахітофелеву раду.
35 І чи ж не будуть там із тобою священики Садок та Евіятар? І станеться, — усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові.
36 Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара — і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте“.
37 І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Авесалом також увійшов до Єрусалиму.