1 І почув Саулів син, що помер Авнер у Хевроні, — і опустилися руки його, а ввесь Ізраїль збентежився.
2 А Саулів син мав двох мужів, керівників відділів, — ім’я одному Баана, а ім’я другому Рехав, сини бееротянина Ріммона, з Веніяминових синів, бо й Беерот залічений був на Веніямина.
3 Та повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і мешкали там приходьками, і так є аж до цього дня.
4 А Йонатан, Саулів син, мав кульгавого сина; він був віку п’яти літ, коли прийшла звістка про Саула та Йонатана з Їзреелу. А нянька його несла його й утікала; і сталося, коли вона поспішно втікала, то він упав й окривів. А ім’я його Мефівошет.
5 І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і ввійшли, як була денна спекота, до Іш-Бошетового дому, — а він лежав у південному спочинку.
6 І ото ввійшли вони аж до середини дому, ніби взяти пшениці, та й ударили його в живіт. І Рехав та брат його Баана втекли.
7 Отож, увійшли вони до дому, а він лежить на ліжку своїм у своїй спальні, — і вони вдарили його, і вбили його, і зняли йому голову. І взяли вони його голову, і йшли степовою дорогою всю ніч.
8 І принесли вони Іш-Бошетову голову до Давида в Хеврон, та й сказали цареві: „Оце голова Іш-Бошета, Саулового сина, твого ворога, що шукав був твоєї душі. І дав Господь цього дня панові моєму, цареві, пімсту над Саулом та над насінням його“.
9 І відповів Давид Рехавові та братові його Баані, синам бееротеянина Ріммона, і сказав їм: „ Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого утиску,
10 коли того, хто розповів мені, кажучи: Ось помер Саул, — а він був в очах своїх, як приємний вісник, — я схопив його, і вбив його в Ціклаґу, замість дати йому нагороду за звістку,
11 тим більше, коли люди несправедливі вбили справедливого чоловіка в домі його на постелі його! А тепер чи я не пошукаю його крови з вашої руки, і не вигублю вас із Краю?“
12 І Давид наказав слугам, — і вони вбили їх, і відрубали їхні руки та їхні ноги, та й повісили над ставом у Хевроні. А Їш-Бошетову голову взяли й поховали в Авнеровім гробі в Хевроні.