Про монашество у Євагрія-монаха, що навчає, як подобає подвизатися і безмовствувати

Про монашество у Євагрія-монаха, що навчає, як подобає подвизатися і безмовствувати о пророка Єремії Господь сказав: “Не бери собі жінки, і нехай не буде в тебе ні синів, ні дочок у цій місцевості… вони помруть жахливоюсмертю” (Єр. 16, 1). Те саме каже й апостол: “Хто жонатий, клопо четься про справи цього світу, як догодити жінці, і він поділений. Таксамо й жінка… заміжня клопочеться про справи цього світу, як догодити чо ловікові” (1 Кр. 7, 33-34). З цього зрозуміло, що не тільки про синів і дочок, народжених у шлюбі, каже пророк, що “вони помруть жахливою смертю” (Єр. 16, 4), а й про тих синів і дочок, що народжуються в їхніх серцях, себтопро плотські помисли і похоті, що в болючому, і немічному, і слабкому му друванні цього світу вимруть вони і Царства Небесного не успадкують. “Хто нежонатий, – каже апостол, – клопочеться про Господні справи, як догодитиГосподеві” (1 Кр. 7, 32), – і принесе завжди квітнучі й безсмертні плоди віч ного життя. Таким є інок, і таким подобає бути інокові, що не має ні жінки,ні синів і дочок. Подобає йому бути Христовим воїном, неречолюбним і без клопітним, без усякого суєтного помислу й учинку, як і апостол каже: “Ніхто, бувши воїном, не втручається у справи життя цього, якщо хоче догодити тому,хто його найняв на службу” (2 Тм. 2, 4). Нехай у цьому найбільше й перебуває інок, що залишив усі справи світу цього й поспішає до прегарних і до брих здобутків безмовности – знаків перемоги. Який же прекрасний і добрий подвиг безмовности! Який він воістину прекрасний і добрий! “Ярмо бо моє любе і тягар мій легкий” (Мт. 11, 30). Радісне життя, солодке діяння. Чи хочеш, возлюблений, взяти на себе безмовне життя таким, яке воно є, і поспішатидо здобутків безмовности? Якщо хочеш, то залиши мирські печалі й ті нача ла і власті, що в них, себто стань як безплотний, безпристрасний, без усякої похоті, щоб чужими тобі були всякі напасті і ти зміг добре безмовствувати. Коли не відсунути їх від себе, неможливо буде так жити. Їж небагато і вибери їжу просту, а не таку, з якою багато клопоту. Навіть якщо прийде тобі помисел приготувати кращу їжу для подорожніх, відкинь його і зовсім не слухай. Ворог лукаво підступає з ним, щоб відірвати тебе від безмовности. Знаєш, як ГосподьІсус докоряв тим душам, що клопочуться про це, і казав Марті: “Ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно” (Лк. 10, 41), – потрібно слу хати божественне слово, а потім без труду все отримаєш. І ще додає: “Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї” (Лк. 10, 42). Маєш і приклад вдови із Сарепти – чим вона частувала пророка. Хоч би в тебе був тільки хліб, чи сіль, чи вода, можеш ними нагодувати подорожнього й одержати нагородуза гостинність. А коли в тебе й цього нема, то прийми подорожнього тіль ки з доброю думкою і скажи йому добре слово – і теж одержиш нагороду за гостинність. Сказано-бо, що добре слово краще за подарунок (Авва Доротей, аркуш 96 на звороті). Таке подобає тобі знати щодо милостині. Дивися, щоб не бажав ти мати багатство, аби роздавати його вбогим. Є-бо і в цьому звабалукавого, що часто приводить до марнослав’я, а ум вкидає в численні заплута ні справи. Господь Ісус свідчить у Євангелії про вдовицю, що двома лептами перевершила намір і силу багатих. Каже Господь, що “всі вони вкинули як дар Божий із їхньої надвишки, вона ж убозтва свого поклала весь свій прожиток, який мала” (Лк. 21, 4). І про одяг скажу: не бажай мати зайвого одягу, а тількитой, що потрібен для твого тіла. “Здай на Господа турботу свою, і Він буде жи вити тебе” (Пс. 54, 23; 1 Пт. 5, 7). Сказано-бо, що Господь буде живити тебе.Коли б тобі потрібна була одежа чи їжа, не соромся взяти в інших, коли при несуть тобі, бо сором – це ознака гордости. А коли в тебе буде щось зайве, дай тому, хто не має. Бог хоче, щоб чада Його так будували своє спасення. Тому й апостол пише до коринтян про тих, хто зазнав нестачі: “…щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і таким чином, щоб панувала рівність, як написано: “Хто був зібрав багато, не мав над міру, а хто мало, – не мав нестачі” (2 Кр. 8, 14-15). Отож, маючи все, що потрібне для теперішнього часу, не клопочися прочас прийдешній, ні про один день, чи тиждень, чи місяць. Коли прийде на ступний день, він подасть тобі все, що треба, якщо шукатимеш передусім Царства Небесного і правди Божої: “Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все інше вам докладеться” (Мт. 6, 33). Не приймай отрока,щоб ворог через нього не підняв у тобі якоїсь спокуси і не схилив тебе клопо татися про дорожчі страви. Тоді ти не зможеш клопотатися тільки про себе. Якщо прийде тобі помисел зробити щось для тілесного спокою, подумай проте, що кращий спокій духовний. Воістину духовний спокій кращий від тілес ного. Якщо б спало тобі це на думку задля потреби отрока, не слухай цього. Це не наше діло, а інших святих отців, що живуть у кеновії. Дбай тільки про свою користь і набувай безмовність. Не люби жити з людьми, що люблять речі і тримають зло на інших. Живи або сам, або з братами, що не люблять речей та однодумні з тобою. Хто живе з людьми, що люблять речі і тримають зло на інших, сам навчиться їхнього зла й почне служити людським наказам і суєтним бесідам та всякому іншому злу: гніву, печалі, несамовитим ділам, страшним спокусам, клопотанням про батьків і дружбу з рідними13 – дивись, щоб вони не відвели тебе від добра. Через це все уникай сам частих бесід, щобне відібрали вони твоєї келійної безмовности і не привели до своєї клопітливости: “Іди за мною, – сказав Господь, – і зостав мертвим ховати своїх помер лих” (Мт. 8, 22). Коли ж у келію, в якій живеш, легко заходить суєта, тікай і не шкодуй за нею, щоб не ослабнув ти з любови до неї. Усе роби, все чини так, щоб ти міг безмовствувати й бути безклопітним, і намагайся перебувати у волі Божій і в битві з невидимими. Коли не вдається тобі безмовствувати у своїй країні, подумай про безмовність на чужині. Будь як добрий купець, що все випробовує задля безмовности і всіляко утримується в безмовності й потребі. Однак, кажу тобі, люби чужину. Вона звільнить тебе від спокус, що чекають тебе у твоїй країні, і дасть тобі змогу насолоджуватися користю безмовности. Уникай життя в місті й терпляче знось життя в пустелі. Про це так і каже святий Давид: “Ось я віддалився, втікаючи, і перебував у пустині”(Пс. 54, 8). Коли це можливо, то й зовсім не заходь у місто. Нема там нічого доброго, нічого потрібного, нічого корисного для твого безмовного життя. “Ба чив я, – каже той самий святий, – беззаконня і змагання в місті” (Пс. 54, 10). Тож шукай безмовних й усамітнених місць. Не бійся їхнього голосу, хоч би й побачив ти там бісівські привиддя, не бійся і не втікай від корисного для тебе місця. Безбоязно перетерпи й побачиш величні діла Божі, заступництво, промисел та інші запевнення спасення. “Дожидав я, – каже той блаженний муж, – того, що спасає мене від легкодушности й бурі” (Пс. 54, 9). “Бо чар зла затемнює добро, і вихор пожадання змінює ум нелукавий” (Муд. 4, 12). Тому й бувають численні спокуси. Бійся прогрішення і твердим будь у своїй келії.Коли є в тебе друзі, уникай частих розмов із ними. Корисно буде для тебе рід ко говорити з ними. А коли зрозумієш, яка шкода від цих розмов, то й зовсім до них не наблизишся. Подобає тобі мати друзів, що сприяють твоєму життю. Уникай розмов із людьми лукавими та гнівливими і не живи ні з ким із них,і не приймай їхніх лихих порад, бо вони не пристають до Бога і не перебува ють у Ньому. Твоїми друзями нехай будуть мужі мирні, браття духовні, мужі святі. Так і Господь називає їх, кажучи: “Ось моя мати та мої брати. Бо хто чинить волю Божу, той мені брат, сестра і мати” (Мр. 3, 35). Не поселяйся з тими, що безперестанку клопочуться, і не ходи з ними на бенкети, щоб вони не притягнули тебе до своїх зваб і не відірвали від мистецтва безмовности,

13 Тут ідеться про надмірні й суєтні клопотання, або, як сказано тут, такі, що зводять людину з дороги чеснот; знаємо-бо, що заповідав апостол, див. 1 Тм. 5, 4.8. бо така пристрасть є в них. “Очі мої, – каже Давид, – звертаю на вірних землі, щоб посадити їх разом зі мною” (Пс. 100, 6). Коли прийде до тебе хтось, хто живе по Божій любові, і покличе тебе їсти з ним, то йди, якщо хочеш, але відразу повертайся до своєї келії. Якщо цеможливо, окрім цього часу, завжди ночуй у своїй келії, щоб завжди перебу вала з тобою благодать безмовности й безперешкодно звершувалося келійне правило. Не бажай смачної їжі і всіляких розкошей, бо каже апостол: “Котра[вдова] ж розкошує, та живою вмерла” (1 Тм. 5, 6). Не насичуй свого черева чу жими стравами, щоб не захотілось тобі їх і не почав ти шукати їх. Сказано-бо:“Не спокушайся насиченням черева” (див. Сир. 31, 19). Коли тебе часто запро шуватимуть кудись, відмовляйся, бо не корисно тобі часто бувати поза своєюкелією. Таке перебування забирає благодать, затемнює думку, висушує бажан ня. Подивись на посудину з вином: коли вино стоїть на одному місці і його не чіпають, воно відстоюється, стає міцне й запахуще; коли ж його носити туди-сюди, стає каламутне й непридатне, бо з дна піднімається осад. Порівняйсебе з ним і поспіши зберегти те, що корисне для тебе. Уникай зібрання бага тьох, щоб не найшли помисли на твій ум і не затьмарили твоєї безмовности. Подбай про рукомесло і працюй над ним, якщо це можливо, вдень і вночі,“щоб не утруднювати нікого” (2 Сл. 3, 8), як каже апостол, а ще й комусь по дати, і цим умертвиш дух зневіри і всі ворожі похоті, бо дух зневіри додається до безділля. “Душа лінивого жадає”, – каже премудрий Соломон (Прип. 13, 4).Коли даєш чи приймаєш, не уникнеш гріха, тому, коли щось продаєш чи купуєш, зазнай незначних збитків, щоб, установлюючи ціну через користолюб ство, не зазнав ти душевної шкоди й не почав сперечатися, порушувати клятву, не дотримувати слова і так не збезчестив і не осоромив чесну гідність своєї волі. Отак міркуючи, бережися від давання і приймання. Коли вибереш те, що краще, а це можливо тобі, перекладеш свої клопоти на якогось вірного мужа,щоб, залишаючись так зі спокійною душею, мати тобі благі й радісні упован ня. Спосіб безмовного життя спонукає так повчати тебе. Поясню тобі, що щетреба зберігати в ньому, а ти слухай мене і чини так, як я заповідаю тобі. Сидя чи у своїй келії, збери свій ум, згадай день смерти, бачачи тодішню мертвістьтіла, роздумуй про страждання, прийми труд, пізнай суєту цього світу, і лагід ність, і пильність, аби зміг ти перебувати в безмовності й не знемагав. Згадай і теперішній стан в аду, роздумуй, як тяжко там душі, в якому вона там гіркомумовчанні, чи в яких лютих стогонах, в якому страху й терпіннях, у якому чеканні безнастанної болісти душевної і нескінченних сліз. Згадай і день воскре сення і предстання перед Богом. Роздумуй про страшний і грізний суд, згадай,що чекає там грішників – сором перед Богом і Христом Його, ангелами, архан гелами, властями і всіма людьми, і всі муки, вогонь вічний, черв невмирущий, тартар, тьма, окрім цього всього скрегіт зубів, страхи та інші муки. Споминай і блага, приготовані праведникам: дерзновення до Бога Отця і Христа Його, ангелів, архангелів, властей перед усіма людьми, Царство і його дарування,радість і насолода. Згадай про перше і про друге. Роздумуючи і про суд грішників, нарікай, плач, зітхай, боячись, щоб не опинитися і тобі в такому. Роз думуючи про блага, приготовані праведникам, радій, веселися й торжествуй і поспіши насолодитися цих і відчужитися від попередніх. Пильнуй, щоб ти часом не забув про це, чи коли безмовствуєш у келії, чи ще десь, безнастанно пам’ятай про ці речі і завдяки їм уникнеш нечистих і шкідливих помислів. Дотримуй посту перед Господом, наскільки вистачить сил. Піст очищає твої беззаконня і прогрішення, додає чести душі, освячує розум, проганяє бісів, влаштовує твоє перебування з Богом. Коли їси раз на день, не бажай другого разу, щоб не мати тобі великих вигод і не розворушити свого мудрування. Тоді зможеш щедро чинити добрі діла й умертвити пристрасті свого тіла. Коли жприйдуть до тебе інші брати і доведеться тобі їсти вдруге і втретє, не печаль ся і не зітхай, а навпаки, радій, виявляй послух у потребі і їж удруге й утретє і благодари Бога, що сповнив ти закон любови, і сам Бог потурбується про те, що корисне для тебе. Буває, що й через тілесну неміч доводиться їсти двічі чи тричі, чи більше разів, – хай не печалиться цим твій помисел. Не подобає-бов немочах сповняти всі тілесні труди нашого життя, треба й поступатися в де яких із них, щоб одужати й повернутися до попередніх трудів. Щодо відмовивід їжі, то Боже Слово не заборонило ніякої їжі. Господь сказав: “Все, що ру хається й живе, буде вам на їжу: так як дав я вам усі зелені рослини” (Бут. 9, 3). І ще: “Не те, що до уст входить, осквернює людину” (Мт. 15, 11). Відмова відстрав – це діло нашого бажання і душевний труд. З любов’ю витримуй чуван ня і лежання на землі і всі інші терпіння, споглядаючи славу, яка відкриється тобі з усіма святими. “Страждання нинішнього часу, – каже апостол, – негіднімайбутньої слави, яка має нам з’явитися” (Рм. 8, 18). Коли печалишся, моли ся, як написано, молися зі страхом і трепетом, з болем, витривало й пильно. Так подобає молитися особливо через наших злісних ворогів. Бо коли вонипобачать нас, як стоїмо на молитві, тоді й вони старанно находять на нас, укла даючи в наш ум такі речі, про які не подобає згадувати на молитві ані думати про них, щоб вони не полонили наш ум і не вчинили порожніми й суєтними наші моління і благання. Воістину суєтна й некорисна та молитва, прошенняі благання, коли вони не звершуються, як подобає, зі страхом і трепетом, тве резо й бадьоро. Якщо хтось приходить до царя і просить про щось зі страхом і трепетом, і розсудливо, то чи не з більшим страхом і трепетом подобає нам стати перед Богом, Владикою всіх, і Христом, перед Царем царів, і Господом володарів і також приносити мольбу й прошення. Бо Йому і вся многота і лик ангелів, зі страхом служачи і з трепетом славословлячи, возсилає безнастанну пісню, з безначальним Його Отцем і всесвятим і соприсносущним Духом, нині й завжди і навіки віків. Амінь.