1 Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3 З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням — сором.
4 Слова уст людини — глибока вода, джерело премудрости — бризкотливий потік.
5 Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тенета на душу його.
8 Слова обмовника — мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотратнику.
10 Господнє Ім’я — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11 Маєток багатому — місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12 Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж — скромність.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупота та сором йому!
14 Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?
15 Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.
16 Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.
18 Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, — немов засуви замку.
20 Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
22 Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.
23 Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.
24 Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив’язаний.