1 І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“
2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день.
4 І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!“
5 І сказав Він до них: „Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби,
6 бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому“.
7 А той із середини в відповідь скаже: „Не роби мені клопоту, — уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“.
8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує.
9 І Я вам кажу: просіть, — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам!
10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знаходить, а тому, хто стукає — відчинять.
11 І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину?
12 Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона?
13 Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“
14 Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався.
15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів“.
16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.
18 А коли й сатана поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів.
19 Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями.
20 А коли пальцем Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство.
21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його.
22 Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич.
23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!
24 Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: „Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов“.
25 А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану.
26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!“
27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: „Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“
28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!“
29 А як люди збиралися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки пророка Йони.
30 Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього.
31 Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломон!
32 Ніневітяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!
33 Засвіченого світла ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на світильника, щоб бачили світло, хто входить.
34 Око твоє — то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне.
35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою!
36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе“.
37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.
38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.
39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди!
40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?
41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.
42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м’яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати!
43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках!
44 Горе вам, — бо ви як гроби непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.
45 Озвався ж один із законників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“
46 А Він відказав: „Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів!
47 Горе вам, бо надгробки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки були їх повбивали.
48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробки будуєте!
49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апостолів, — вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть,
50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу,
51 від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомститься це все на цім роді!
52 Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!“
53 А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, —
54 вони чатували на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оскаржити Його).