1 Видіння Ісаї, Амосового сина, яке він був бачив про Юдею та про Єрусалим за днів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів.
2 Послухайте ви, небеса, і ти, земле, почуй, бо говорить Господь: Синів Собі виховав й викохав Я, а вони зняли бунт проти Мене!
3 Віл знає свого власника, а осел — ясла пана свого, — а Ізраїль не знає Мене, не звертає уваги народ Мій на Мене.
4 О люду ти грішний, народе тяжкої провини, лиходійське насіння, сини-шкідники, — ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого понехтували, — обернулись назад!
5 У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете? Хвора ваша вся голова, і все серце боляще.
6 Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав’язувані, і оливою не порозм’якшувані.
7 Земля ваша спустошена, огнем спалені ваші міста, поле ваше, — на ваших очах поїдають чужинці його,— з того всього пустиня, немов з руйнування чужинців!
8 І позосталась Сіонська дочка, мов курінь в винограднику, мов шатро на ночліг в огірковому полі, як місто обложене.
9 Коли б був Господь Саваот не лишив нам останку малого, ми були б як Содом, до Гоморри ми стали б подібні.
10 Послухайте слова Господнього, содомські князі, почуйте Закон Бога нашого, народе гоморський, —
11 нащо Мені многота ваших жертов? говорить Господь. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю!
12 Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір’я Мої?
13 Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило — огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, — не можу знести Я марноти цієї!
14 Новомісяччя ваші й усі ваші свята — ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем, — Я змучений зносити їх.
15 Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас, — ваші руки наповнені кров’ю.
16 Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе!
17 Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь!
18 Прийдіть, і будемо правуватися, — говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, — стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, — то стануть мов вовна вони!
19 Як захочете ви та послухаєтесь, то будете добра землі споживати.
20 А коли ви відмовитеся й неслухняними будете, — меч пожере вас, бо уста Господні сказали оце!
21 Як стало розпусницею вірне місто: було повне воно правосуддя, справедливість у нім пробувала, тепер же — розбійники!
22 Срібло твоє стало жужелицею, твоє питво водою розпущене.
23 Князі твої вперті і друзі злодіям вони, хабара вони люблять усі та женуться за дачкою, не судять вони сироти, удовина справа до них не доходить.
24 Тому то говорить Господь, Господь Саваот, Сильний Ізраїлів: О, буду Я тішитися над Своїми супротивниками, і помщусь на Своїх ворогах!
25 І на тебе Я руку Свою оберну, і твою жужелицю немов лугом витоплю, і все твоє оливо повідкидаю!
26 І верну твоїх суддів, як перше було, і твоїх радників, як напочатку. По цьому тебе будуть звати: місто справедливости, місто вірне!
27 Правосуддям Сіон буде викуплений, а той, хто навернеться в нім, — справедливістю.
28 А знищення грішників та винуватців відбудеться разом, і ті, що покинули Господа, будуть понищені.
29 І будете ви посоромлені за ті дуби, що їх пожадали, і застидаєтеся за садки, які вибрали ви.
30 Бо станете ви, як той дуб, що листя всихає йому, і як сад, що не має води.
31 I станеться сильний кострицею, його ж діло — за іскру, і вони обоє попаляться разом, — і не буде нікого, хто б те погасив!