1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2 „Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
3 Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
4 Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
7 Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір’я, ти створений?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
11 Чи мало для тебе — потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
12 Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
13 що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
14 Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
15 Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса, —
16 що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п’є кривду, як воду?
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
18 про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
20 Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
21 Вереск жахів — у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
22 Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
23 Він мандрує за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти.
24 Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
26 проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
28 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
29 Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
30 Не вступиться з темности він, полум’я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
31 Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому, —
32 вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
33 Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка, —
34 бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
35 він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його“.