1 І сказали пророчі сини до Єлисея: „Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас.
2 Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там“. А він сказав: „Ідіть“.
3 І сказав один: „Будь же ласкавий, і ходи зо своїми рабами!“А він сказав: „Я піду“.
4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали дерево.
5 І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: „Ох, пане мій, таж вона позичена!“
6 І сказав Божий чоловік: „Куди вона впала?“А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і випливла сокира!
7 І він сказав: „Витягни собі!“А той простяг свою руку і взяв.
8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, говорячи: „На такому то й такому то місці буде моє таборування“.
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: „Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни!“
10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два.
11 І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: „Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?“
12 І сказав один з його слуг: „Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!“…
13 А він відказав: „Ідіть, і подивіться, де він, — і я пошлю й візьму його!“І донесено йому, кажучи: „Ось він у Дотані!“
14 І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто.
15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: „Ох, пане мій, що будемо робити?“
16 А той відказав: „Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними“.
17 І молився Єлисей і говорив: „Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!“І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!…
18 І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: „Удар цей люд сліпотою!“І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом…
19 І сказав до них Єлисей: „Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте“. І він завів їх у Самарію.
20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: „Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!“І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в середині Самарії!…
21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: „Чи побити їх, чи побити, мій батьку?“
22 А той відказав: „Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п’ють, і нехай ідуть до свого пана“.
23 І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.
24 І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.
25 І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п’ять шеклів срібла.
26 І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: „Поможи, пане царю!“
27 А він відказав: „Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила?“
28 І сказав до неї цар: „Що тобі?“А та відказала: „Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з’їмо його сьогодні, а мого сина з’їмо взавтра.
29 І зварили ми мого сина та й з’їли його… І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з’їмо його, та вона сховала свого сина“.
30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, — аж ось веретище на тілі його зо споду!
31 І він сказав: „Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!“
32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: „Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, — і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним“.
33 Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: „Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?“
34
35