1 Оповів же Він й учням Своїм: „Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.
2 І він покликав його, і до нього сказав: „Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити“.
3 І управитель почав міркувати собі: „Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.
4 Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства“.
5 І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та її питається першого: „Скільки винен ти панові моєму?“
6 А той відказав: „Сто кадок оливи“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п’ятдесят“.
7 А потім питається другого: „А ти скільки винен?“І той відказав: „Сто кірців пшениці“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят“.
8 І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.
9 І Я вам кажу: „Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.
10 Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий.
11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить?
12 І коли ви в чужому не були вірні, — хто ваше вам дасть?
13 Жаден раб не може служить двом панам, — бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!“
14 Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.
15 Він же промовив до них: „Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.
16 Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.
17 Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.
18 Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.
19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.
20 Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,
21 і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому.
22 Та ось сталось, що вбогий умер, — і на Авраамове лоно віднесли його анголи. Умер же й багатий, — і його поховали.
23 І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.
24 І він закричав та сказав: „Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, — нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!“
25 Авраам же промовив: „Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
26 А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас“.
27 А він відказав: „Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,
28 бо п’ятьох братів маю, — хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!“
29 Авраам же сказав: „Вони мають Мойсея й Пророків, — нехай слухають їх!“
30 А він відказав: „Ні ж бо, отче Аврааме, — але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються“.
31 Йому ж він відказав: „Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йнятимуть віри!“