1 Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,
2 і сказав своїм слугам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним“.
3 Бо Ірод схопив був Івана, і зв’язав його, і посадив у в’язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
4 Бо до нього Іван говорив: „Не годиться тобі її мати! “
5 І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.
6 А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.
7 Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полумиску голову Івана Христителя!“
9 І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
10 І послав стяти Івана в в’язниці.
11 І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері.
12 А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, — і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „ Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, — хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі“.
16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відходити їм, — нагодуйте їх ви!“
17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п’ятеро хліба й дві рибі“.
18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.
19 І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п’ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.
20 І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів.
21 Їдців же було мужа тисяч із п’ять, крім жінок і дітей.
22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: „Мара!“І від страху вони закричали…
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“
28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: „Маловірний, чого усумнився?“
32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоровлений був.