1 І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.
2 І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: „Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!“
3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: „Він богозневажає“.
4 Ісус же думки їхні знав і сказав: „Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?“
5 Що легше, — сказати: „Прощаються тобі гріхи“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?
6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, — тож каже Вій розслабленому: „Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“
7 Той устав і пішов у свій дім.
8 А натовп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що людям Він дав таку владу!
9 А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: „Іди за Мною!“Той устав, і пішов услід за Ним.
10 І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.
11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?“
12 А Він це почув та й сказав: „Лікаря не потребують здорові, а слабі!
13 Ідіть же, і навчіться, що то є: „Милости хочу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння“.
14 Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: „Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?“
15 Ісус же промовив до них: „Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й постити будуть вони.
16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, — бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.
17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, — і одне й друге збережене буде“.
18 Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: „Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, — і вона оживе“.
19 I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.
20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.
21 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“.
22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьорою, дочко, — твоя віра спасла тебе!“І одужала жінка з тієї години.
23 А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,
24 то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить“. І насміхалися з Нього.
25 А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина встала!
26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні.
27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: „Змилуйсь над нами, Сину Давидів!“
28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце?“Говорять до Нього вони: „Так, Господи“.
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“
30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: „Глядіть, — щоб ніхто не довідавсь про це!“
31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
32 Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.
33 І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: „Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!“
34 Фарисеї ж казали: „Виганяє Він демонів силою князя демонів“.
35 І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.
36 А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, „як ті вівці, що не мають пастуха“.
37 Тоді Він казав Своїм учням: „Жниво справді велике, та робітників мало;
38 тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав“.