1 „Я, Навуходоносор, був спокійний в своєму домі, і щасливий у палаті своїй.
2 Я бачив сон, і він настрашив мене, а думки на моєму ложі та видіння моєї голови налякали мене.
3 І був виданий від мене наказ привести перед мене всіх вавилонських мудреців, щоб вони об’явили мені розв’язку сна.
4 Того часу поприходили чарівники, заклиначі, халдеї та віщуни, і я розповів перед ними сон, та вони не об’явили мені його розв’язки.
5 І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім’я Валтасар, як ім’я мого бога, і що в ньому дух Святого Бога. І я розповів йому сон та й сказав:
6 „Валтасаре, начальнику чарівників, я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і всяка таємниця не тяжка тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його розв’язку.
7 А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив, аж ось дерево серед землі, а вишина його велика.
8 Це дерево стало велике та сильне, і вишина його сягала до Неба, а його обвід — до кінця всієї землі.
9 Віття його гарне, плід його великий, а в ньому пожива — для всіх. Під ним знаходила собі тінь польова звірина, а на його галуззях мешкали птахи небесні, і з нього живилося кожне тіло.
10 Бачив я у видіннях своєї голови на моєму ложі, аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий.
11 І він кликнув із силою, і так проказав: „Зрубайте це дерево, і повідрубуйте галуззя його, позривайте віття його, і порозсипайте його плід. Нехай розійдеться з-під нього звірина, а птахи — з галуззя його!
12 Та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві. І небесною росою нехай він зрошується, а його частка — зо звіриною на польовій траві.
13 Його людське серце змінять, і буде дане йому серце звірине, і сім часів перейдуть над ним.
14 Через постанову Сторожів Божих це слово, а повідженням Святих — ця річ, аж прийде до того, що пізнають живі, що над людським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низького з людей ставить над ним“.
15 Оцей сон бачив я, цар Навуходоносор, а ти, Валтасаре, скажи його розв’язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені розв’язки, а ти можеш, бо в тобі Дух Святого Бога“.
16 Тоді Даниїл, що ім’я йому Валтасар, остовпів на одну годину, і думки його перестрашили його. Цар заговорив та й сказав: „Валтасаре, нехай не страшить тебе цей сон та його розв’язка!“Валтасар відповів та й сказав: „Мій пане, на ворогів би твоїх цей сон, а його розв’язка — на твоїх би неприятелів!
17 Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне, і вишина його сягала до неба, а обвід його — на всю землю,
18 а віття його гарне, і плід його великий, і в ньому пожива — для всіх, під ним мешкала польова звірина, а на його галуззях перебували птахи небесні, —
19 ти, царю, той, що став великий та потужний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небес, а панування твоє — до кінців землі.
20 А що цар бачив Божого Сторожа та Святого, який сходив із небес, і сказав: Зрубайте це дерево, і знищте його, та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві; і небесною росою нехай він зрошується, а його частка — з польовою звіриною, аж поки перейдуть над ним сім часів,
21 то ось розв’язка, царю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя:
22 І тебе виженуть від людей, і з польовою звіриною буде пробування твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зросять, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче.
23 А що сказали позоставити пня кореня дерева, — твоє царство позостанеться тобі, якщо ти пізнаєш, що панує небо.
24 Тому, царю, нехай буде до вподоби моя рада тобі, — зламай же свої гріхи справедливістю, а свої провини — милістю для вбогих, щоб твій мир був довготривалий“.
25 Усе це сталося над царем Навуходоносором.
26 На кінці дванадцяти місяців проходжувався він по царському палацу в Вавилоні.
27 Цар заговорив та й сказав: „Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?“
28 Ще це слово було в устах царських, коли з неба впав голос: „Тобі говорять, царю Навуходоносоре: Оце царство відходить від тебе!
29 І від людей тебе відлучать, і з польовою звіриною буде пробування твоє, тобі дадуть на їжу траву, як волам, і сім часів перейдуть над тобою, — аж поки не пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче.“
30 Тієї хвилини виконалося це слово над Навуходоносором, і він був відлучений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, аж його волос став великий, як пір’я орлине, а його пазурі — як у птахів.
31 „А на кінці тих днів я, Навуходоносор, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, й я поблагословив Всевишнього, і вічно Живого хвалив я та славив, що Його панування — панування вічне, а царство Його — з покоління в покоління.
32 А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного війська та мешканців землі, і немає нікого, хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому: Що Ти робиш?
33 Того часу вернувся мій розум до мене, і я вернувся до слави царства свого, і ясність моя вернулася на мене. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поставлений знову, і мені була додана дуже велика величність.
34 Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі чини Його — правда, а дорога Його — правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити“.
35
36
37