1 Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям.
2 І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі.
3 І не будуть заплющені очі видющих, і слухатимуть вуха тих, які слухають!
4 І знання розумітиме серце нерозважних, а язик недорікуватих поспішить говорити виразно.
5 Не будуть вже кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть шляхетний,
6 бо глупоту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облудне, щоб душу голодного випорожнити й напою позбавити спраглого!
7 А лукавий — лихі його чини: він лихе замишляє, щоб нищити скромних словами брехливими, як убогий говорить про право,
8 а шляхетний міркує шляхетне, і стоїть при шляхетному.
9 Устаньте, безжурні жінки, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте слова мого!
10 Днів багато на рік ви, безтурботні, тремтітимете, бо збір винограду скінчився, а згромадження плоду не прийде!
11 Тремтіть, ви безжурні, дрижіть, безтурботні, роздягніться, себе обнажіть, опережіться по стегнах!
12 За принадні поля будуть битися в груди, за виноградник урожайний.
13 На землі цій народу мого зійде терен й будяччя, по всіх домах радости спаленина, на місті веселому.
14 Бо палац опущений буде, міський гомін замовкне, Офел та башта навік стануть ямами, радістю диких ослів, пасовиськом черід,
15 аж Дух з височини проллється на нас, а пустиня в садок обернеться, а садок порахований буде за ліс!
16 Тоді пробуватиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда.
17 І буде роботою істини — мир, а працею правди — спокійність й безпека навіки.
18 І осяде народ мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку.
19 І буде падати град на повалений ліс, і знизиться місто в долину.
20 Блаженні ви, сівачі понад всякими водами, що відпускаєте ногу волові й ослові на волю!