1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
2 та й застали, що камінь від гробу відвалений був.
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з’явились при них.
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
7 Він казав: „Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп’ятому бути, і воскреснути третього дня“.
8 І згадали вони ті слова Його!
9 А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
10 То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апостолам це.
11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
12 Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім’я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
16 Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.
17 І спитався Він їх: „Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?“
18 І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?“
19 І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розповіли Йому: „Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.
20 Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, — і Його розп’яли.
21 А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
22 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з’явлення анголів, які кажуть, що живий Він.
24 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили“.
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!
26 Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.
28 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його. Але Він став для них невидимий…
32 І говорили вони один одному: „Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?“
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і і тих, що з ними були,
34 які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з’явився був Симонові.
35 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.
38 Він же промовив до них: „Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю“.
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
42 Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
43 І, взявши, Він їв перед ними.
44 І промовив до них: „Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане“.
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
48 А ви свідки того.
49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти“.
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
53 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.