1 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.
2 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.
3 І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.
4 А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.
5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: „Відпускаються, сину, гріхи тобі!“
6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:
7 „Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога. Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“
8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: „Що таке ви в серцях своїх думаєте?
9 Що легше: сказати розслабленому: „Гріхи відпускаються тобі“, чи сказати: „Уставай, візьми ложе своє та й ходи“?
10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі“, — каже розслабленому:
11 „Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“
12 І той устав, і негайно взяв ложе, — і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: „Ніколи такого не бачили ми!“
13 І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, — і Він їх навчав.
14 А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: „Іди за Мною!“Той устав, і пішов услід за Ним.
15 Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.
16 Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: „Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?“
17 А Ісус, як почув, промовляє до них: „Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників (на покаяння).“
18 А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: „Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять?“
19 Ісус же промовив до них: „Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть.
20 Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — то й постити будуть вони за тих днів.
21 І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, — і дірка стане ще гірша.
22 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, — і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків“.
23 І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати.
24 Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться?“
25 А Він їм відказав: „Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?
26 Як він увійшов був до Божого дому — за первосвященика Авіятара, — і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, — тільки священикам, — і дав він і тим, хто був із ним?“
27 І сказав Він до них: „Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,
28 а тому то Син Людський Господь і суботі“.