1 А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників.
2 І послав Давид народ, — третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: „Конче піду також і я з вами!“
3 Та народ сказав: „Ти не підеш! Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста“.
4 І сказав до них цар: „Що буде добре в очах ваших, зроблю“. І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами.
5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом!“А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома.
6 І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.
7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, — полягло двадцять тисяч!
8 І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.
9 І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг.
10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: „Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі“.
11 І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: „Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса“.
12 І сказав той чоловік до Йоава: „А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома!
13 Або коли б я допустився в душі своїй неправди, — а всяка річ не затаїться перед царем! — то й ти став би проти мене“.
14 І сказав Йоав: „Не буду отак зволікати з тобою!“І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба.
15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його.
16 І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.
17 I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого.
18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам’ятника, що в царській долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє“. І він назвав пам’ятникові ім’я на своє ім’я. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.
19 А Ахімаац, Садоків син, сказав: „Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів“.
20 І сказав йому Йоав: „Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер“.
21 І сказав Йоав до кушита: „Іди, донеси цареві, що ти бачив“. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.
22 А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: „А нехай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом!“Йоав же відказав: „Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки?“
23 „А нехай буде, що буде, — побіжу!“І той сказав йому: „Біжи!“І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита.
24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівник пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самітний чоловік.
25 І кликнув вартівник, і доніс цареві. А цар сказав: „Якщо він сам, — вістка в устах його!“А чоловік усе йшов та зближався.
26 І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: „Ось біжить самітний чоловік“. А цар сказав: „І цей зо звісткою!“
27 І сказав вартівник: „Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина“. А цар сказав: „То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою“.
28 І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: „Мир!“І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: „Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя!“
29 А цар сказав: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“І сказав Ахімаац: „Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то“.
30 І сказав цар: „Відійди набік, стань отут“. І той відійшов набік та й став.
31 Аж ось приходить кушит. І сказав кушит: „Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“.
32 І сказав цар до кушита: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“І сказав кушит: „Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!“
33