1 Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: „Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку“. А батькові своєму він цього не розповів.
2 А Саул сидів на кінці згір’я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.
3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.
4 А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім’я одній Боцец, а ім’я другій Сенне.
5 Один зуб — скеля — стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви.
6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: „Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Госиодеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.
7 І сказав йому його зброєноша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.
8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.
9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них.
10 А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, — то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком“.
11 І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: „Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там“.
12 І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“
13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.
14 І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.
15 І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох!
16 І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів’ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди.
17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто пішов від нас?“І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.
18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.
19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“
20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, — аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике!
21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном.
22 А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою.
23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.
24 Та ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: „Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах.“І ввесь той народ не їв хліба
25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині.
26 І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.
27 А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз’яснилися очі йому!
28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.
29 І сказав Йонатан: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз’яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.
30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?“
31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.
32 І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров’ю!
33 І розповіли Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров’ю!“А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя“.
34 І сказав Саул: „Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров’ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.
35 І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.
36 І сказав Саул: „Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, — і не полишімо між ними нікого“. А вони сказали: „Роби все, що добре в очах твоїх“. А священик сказав: „Приступімо тут до Бога!“
37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“Та Він не відповів йому того дня.
38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.
39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“Та ніхто не відповів йому з усього народу.
40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в очах твоїх!“
41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумім!“І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.
42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був виявлений Йонатан.
43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що ти зробив?“І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“
44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!“
45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“І визволив народ Йонатана, і він не помер.
46 І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.
47 І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.
48 І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.
49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім’я двох дочок його: ім’я старшій Мерав, а ім’я молодшій Мелхола.
50 А ім’я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца. А ім’я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.
51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.
52 І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.