1 І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.
2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,
3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойого раба!
4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.
5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“.
6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі“.
7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив.
8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.
9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“А він відказав: „Ось у наметі“.
10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї…“А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.
11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.
12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів’яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“
13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась?
14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“.
15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“
16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.
17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?
18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!
19 Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.
20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,
21 зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“.
22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стояв перед Господнім лицем.
23 І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим?
24 Може є п’ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п’ятидесяти тих праведних, що в ньому є?
25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“
26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п’ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“.
27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.
28 Може п’ятдесят тих праведних не матиме п’яти, чи Ти знищиш ціле місто через п’ятьох?“І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п’ять!“
29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там знайдеться?“А Господь відказав: „Не зроблю й ради сорока!“
30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: „Може тридцять там знайдеться?“А Господь відказав: „Не зроблю, коли й тридцять знайду там!“
31 І сказав Авраам: „Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“
32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться?“А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“
33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.