1 Горе тим, що задумують кривду і на ложах своїх учиняють лихе! За світла поранку виконують це, бо їхня рука має силу.
2 Якщо піль жадають, то грабують вони, а домів — то хапають. І вони переслідують мужа та дома його, і чоловіка й спадки його.
3 Тому так промовляє Господь: Ось Я замишляю на цей рід лихе, що ший своїх з нього не визволите, і ходити не будете гордо, бо це час лихий.
4 Того дня проголосять на вас приповістку, і співатимуть пісню жалобну, говорячи: „Сталось! До пня опустошені ми, уділ народу мого змінився, — як це діткнуло мене! Наше поле поділене буде чужинцями,
5 тому в тебе не буде нікого, хто кидав би шнура мірничого, як жеребка на Господнім зібранні.
6 „Не проповідуйте, та вони проповідують! Хай нам не проповідують, — не досягне нас ганьба“.
7 О ти, що звешся „Яковів дім“, — чи змалів Дух Господній? Чи ці чини Його? Хіба добре не роблять слова Мої тому, хто ходить правдиво?
8 Ще вчора були ви народом Моїм, тепер же стаєте за ворога, з одежі верхньої плаща ви стягаєте з тих, хто проходить безпечно, як здобич війни.
9 Жінок Мого народу — з приємного дому її виганяєте кожну, з дітей славу Мою ви берете навіки.
10 Устаньте й ідіть, бо тут не спочинок, — це за занечищення ваше, що загладу для вас принесе, вирішальну загладу.
11 Коли б чоловік, який ходить за вітром, і брехню набрехав, говорячи: Буду тобі проповідувати про вино та про напій п’янкий, то був би він любим пророком оцьому народові.
12 Невідмінно зберу тебе всього, о Якове, невідмінно згромаджу останок Ізраїлів, — разом поставлю його, як отару в Боцрі, як ту череду на пасовищі, — і будуть гомоніти вони від много людства!
13 Перед ними виламувач піде, вони продеруться та браму перейдуть і вийдуть із неї. І піде їхній цар перед ними, а Господь — на чолі їх!