1 Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, — Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!
2 Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.
3 Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!
4 Краще не дати обіту, ніж дати обіт — і не сповнити!
5 Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: „Це помилка!“Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?
6 Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!
7 Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.
8 І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
9 Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!
10 Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
11 Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
12 Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому, —
13 і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син — і немає нічого у нього в руці:
14 як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!
15 І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, — і яка йому користь, що трудився на вітер?
16 А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті.
17 Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, — бо це доля її!
18 Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, — то це Божий дарунок!
19 Бо вона днів свого життя небагато на пам’яті матиме, — то Бог в її серце шле радість!
20
Leave a comment