1 Алілуя! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2 Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його?
3 Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,
5 щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм!
6 Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили.
7 Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Він кликнув на море Червоне — і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!
10 І Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога,—
11 і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався!
12 Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його,
14 і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували,
15 і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Розкрилась земля — і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,
18 і огонь запалав на їхніх зборах, — і полум’я те попалило безбожних.
19 Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому, —
20 і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним.
23 І сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його — відвернути Його гнів, щоб не шкодив!
24 Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,
25 і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.
26 І Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,
27 і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!
28 І служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих,
29 і ділами своїми розгнівали Бога, — тому вдерлась зараза між них!
30 І встав тоді Пінхас та й розсудив, — і зараза затрималась,
31 і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 І розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,
33 бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми.
34 Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них, —
35 і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.
36 І божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них.
37 І приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх — демонам,
38 — і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським. І через кривавий переступ земля посквернилась,
39 і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми.
40 І проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним,
41 і віддав їх у руку народів, — і їхні ненависники панували над ними,
42 і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку.
43 Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, — і пригноблено їх через їхню провину!
44 Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання,
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!
47 Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й навіки! І ввесь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!