1 А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового роду, а ім’я йому Боаз.
2 І сказала моавітянка Рут до Ноомі: „Піду но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість“. А та їй сказала: „Іди, моя дочко!“
3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женцями. А припадок навів її на ділянку поля Боаза, що з Елімелехового роду.
4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Боаз, та й сказав до женців: „Господь з вами!“А вони відказали йому: „Нехай поблагословить тебе Господь!“
5 І сказав Боаз до слуги свого, поставленого над женцями: „Чия це дівчина?“
6 І відповів той слуга, поставлений над женцями, і сказав: „Дівчина — моавітянка вона, що вернулася з Ноомі з моавських піль.
7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопами за женцями! І прийшла вона, і стала від самого ранку й аж дотепер; а вдома вона була мало“.
8 І сказав Боаз до Рут: „Ото чуєш, дочко моя, — не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівчат.
9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти підеш за ними. Ось я наказав слугам не займати тебе. А як спрагнеш, то підеш до начинь, та й нап’єшся з того, що поначерпують слуги!“
10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я милість в очах твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа?“
11 І відповів Боаз і сказав їй: „Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка, — і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора.
12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його!“
13 А вона сказала: „Нехай я знайду милість в очах твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“
14 І сказав їй Боаз у час їди: „Підійди сюди, та з’їж хліба й замочи у квасі шматок свій“. І сіла вона збоку женців, а він подав їй праженого зерна. І їла вона й наситилася, і ще й позоставила.
15 І встала вона збирати. А Боаз наказав слугам своїм, говорячи: „І між снопами нехай збирає, і не кривдьте її.
16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її“.
17 І збирала вона на полі аж до вечора, і вимолотила те, що назбирала, і було близько ефи ячменю.
18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекруха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала їй, що позоставила по своїй їжі.
19 І сказала їй свекруха її: „Де ти збирала сьогодні, і де ти робила? Нехай буде благословенний, хто прийняв тебе!“І вона розповіла своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: „Ім’я того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Боаз“.
20 І сказала Ноомі до невістки своєї: „Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих“. І сказала їй Ноомі: „Близький нам той чоловік, — він із наших родичів“.
21 І сказала моавітянка Рут: „Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінчать моїх жнив“.
22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: „Добре, дочко моя, що ти вийдеш з його служницями, щоб не чіпали тебе на іншому полі“.
23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закінчення жнив ячменю та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою.