1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п’ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю.
2 І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.
3 І говорили їм Ізраїлеві сини: „Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м’яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір“.
4 І промовив Господь до Мойсея: „Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні.
5 А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день “.
6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: „Настане вечір — і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю.
7 А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас?“
8 І сказав Мойсей: „Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м’яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа!“
9 І сказав Мойсей до Аарона: „Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування!“
10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, — аж ось слава Господня показалася в хмарі!
11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
12 „Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м’ясо, а рано насититесь хлібом, — і познаєте, що Я — Господь, Бог ваш!“
13 І сталося ввечорі, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору.
14 І піднялася верства тієї роси, — аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі.
15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: „Ман гу?“, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: „Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.
16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його.
17 I зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.
18 І зміряли вони гомером, — і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, — зібрали кожен у міру своєї їди!
19 І сказав до них Мойсей: „Нехай ніхто не лишає з нього до ранку!“
20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!
21 І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце — і воно розтавало.
22 І сталося шостого дня, — поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.
23 А він сказав до них: „Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти — печіть, а що будете варити — варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку“.
24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім.
25 І сказав Мойсей: „Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі.
26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого — субота: не буде в ній того “.
27 І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли.
28 І сказав Господь до Мойсея: „Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?
29 Побачте, — Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, — нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!“
30 І сьомого дня народ відпочивав.
31 І назвав Ізраїлів дім ім’я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, — як тісто в меду.
32 І сказав Мойсей: „Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю“.
33 І сказав Мойсей до Аарона: „Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь“.
34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.
35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського краю.
36 А гомер — він десята частина ефи.