📖 Овдія — Розділ 1 із 1
Кінець книги →
1 Видіння Овдія. Так сказав Господь Бог на Едом: „Почули ми вістку від Господа, і посланий був між народів посол, щоб сказати: Уставайте, і станьмо на нього до бою!
2 Оце Я малим тебе дав між народи, ти дуже погорджений.
3 Гордість серця твого обманила тебе, який перебуваєш по щілинах скельних, у високім сидінні своїм, що говориш у серці своєму: Хто скине на землю мене?
4 Якщо б ти піднісся, немов той орел, і якщо б ти кубло своє склав поміж зорями, — то й звідти Я скину тебе, промовляє Господь!
5 Чи ж до тебе злодії приходили, чи нічні ті грабіжники, — такий ти понищений! — чи ж вони не накрали б собі скільки треба? Якщо б до тебе прийшли збирачі винограду, чи ж вони не лишили б хоч вибірків?
6 Як Ісав перешуканий, як криївки його переглянені!
7 Аж до границі прогнали тебе, обманять тебе твої всі союзники, переможуть тебе твої приятелі! Ті, що хліб твій їдять, пастку розставлять на тебе, — нема в тому розуму!
8 Чи ж не станеться це того дня, — промовляє Господь, — і вигублю Я мудреців із Едому, а розум з гори Ісавової?
9 І настрашене буде лицарство твоє, о Темане, щоб був витятий кожен з Ісава убивством.
10 Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе, і ти витятий будеш навіки.
11 Того дня, коли став ти навпроти, того дня, як чужі полонили були його військо, і коли чужинці в його брами ввійшли і жереба кидали про Єрусалим, то й ти був, як один з них!
12 І тому не дивися на день свого брата, на день лиха його, і не тішся з Юдиних синів у день їхньої згуби, і не розкривай своїх уст у день утиску.
13 І не входь ти до брами народу Мого у день лиха його, і не приглядайся до зла його й ти в день нещастя його, і не простягайте своєї руки до багатства його в день нещастя його!
14 І на роздоріжжі не стій, щоб витинати його втікачів, і в день утиску не видавай його решток!
15 Бо близький день Господній над усіма народами, — як зробив ти, то так і тобі буде зроблено: вернеться на твою голову чин твій!
16 Бо як ви пили на святій Моїй горі, так народи усі завжди питимуть! І будуть пити вони, і будуть хлептати, і стануть вони, немов їх не було.
17 А на Сіонській горі буде спасіння, і буде святою вона, і спадки свої вже посяде дім Яковів.
18 І дім Якова стане огнем, і дім Йосипа — полум’ям, а дім Ісава — соломою, — і будуть палати вони проти них, і їх пожеруть, і останку не буде із дому Ісава, бо Господь це сказав.
19 І посядуть південні Ісавову гору, а мешканці долин — филистимлян, і посядуть Єфремове поле та поле самарійське, а Веніямин — Ґілеад.
20 А полонені війська Ізраїлевих синів заволодіють тим, що хананейське аж до Цорфату, а єрусалимські вигнанці в неволі, що в Сефараді, посядуть міста полудневі.
21 І спасителі прийдуть на гору Сіон, щоб гору Ісава судити, — і царство Господнє настане!