1 І сталося, у четвертому році царя Дарія було Господнє слово до Захарія четвертого дня дев’ятого місяця, кіслева.
2 І послав Бет-Ел Сар’ецера й Реґем-Мелеха та людей його, щоб Господа вблагати,
3 щоб сказати священикам, які в домі Господа Саваота, та пророкам, говорячи: „Чи я маю плакати п’ятого місяця та постити, як я робив це багато років?“
4 І було слово Господа Саваота таке:
5 „Говори до всього народу землі й до священиків, кажучи: Якщо ви постили та лементували п’ятого й сьомого місяця, і то сімдесят років чи то ви постили для Мене?
6 А коли ви їсте та коли ви п’єте, чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п’єте?
7 Чи ж це не ті слова, які Господь виголошував через давніх пророків, коли Єрусалим був населений та спокійний, і його міста навколо нього, і південь, і рівнина були населені?“
8 І було до Захарія слово Господнє таке:
9 „Так говорить Господь Саваот, промовляючи: „Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість.
10 А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму!“
11 Та вони не хотіли слухати, і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати,
12 і серце своє зробили кременем, щоб не слухати Закону, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота.
13 „І сталося, як Я кликав, то вони не слухалися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Саваот.
14 І розвіяв Я їх по всіх народах, які не знали їх, а край був спустошений по них, так що не було такого, хто б переходив чи вертався, і вони зробили улюблений край спустошенням“.