1 Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, — і всі перейшли через море,
2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
3 і всі їли ту саму поживу духовну,
4 і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!
5 Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.
6 А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони.
7 Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.
8 Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, — і полягло їх одного дня двадцять три тисячі.
9 Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, — та й від зміїв загинули.
10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погубителя.
11 Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов.
12 Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
Іноків Каліста та Ігнатія Ксантопулів: … · Того самого преподобного отця нашого Пе… · Йоана, єпископа Карпатійського, до інок…
13 Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.
14 Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам.
15 Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я.
16 Чаша благословення, яку благословляємо, — чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?
17 Тому що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?
19 Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
20 Ні, але те, що в жертву приносять, „демонам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали.
21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського.
22 Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?
23 Усе мені можна, — та не все на пожиток. Усе мені можна, — та будує не все!
24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!
25 Їжте все, що на ятках м’ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —
26 Бо „Господня земля, і все, що на ній“!
27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
28 Коли ж скаже вам хтось: „Це ідольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
29 Говорю ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я?
31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!
32 Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій,
33 як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони.