1 І кликнув Він в уші мої сильним голосом, кажучи: „Наблизьте карателів міста, і кожен нехай має в своїй руці свої нищівні знаряддя“.
2 І ось прийшли шість чоловіка з дороги горішньої брами, що звернена на північ, і кожен мав у своїй руці свої знаряддя розбивання, а серед них один чоловік був одягнений в льняне, а писарський каламар був при стегнах його. І вони прийшли, і стали при мідяному жертівнику.
3 А слава Ізраїлевого Бога піднялася з-над Херувима, що була над ним, до порога дому. І закликав Він чоловіка, одягненого в льняне, що писарський каламар був при стегнах його.
4 І сказав Господь до нього: „Перейди серединою міста, серединою Єрусалиму, і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині“.
5 А до інших Він сказав при мені: „Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не змилуйтеся!
6 Старого, юнака, і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту, а до кожної людини, що на ній цей знак, не підійдете; а зачнете від Моєї святині“. І зачали вони від тих старих людей, що були перед домом.
7 І сказав Він до них: „Занечистіть цей дім, і наповніть подвір’я трупами, і вийдіть!“І вони повиходили, і вбивали в місті.
8 І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кликав та казав: „О Господи, Боже, чи Ти вигубиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим?“
9 І сказав Він до мене: „Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика, і земля наповнена душогубствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить.
10 І також Я, — не змилосердиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню дорогу Я дам на їхню голову!“
11 І ось чоловік, одягнений в льняне, що каламар був при стегнах його, приніс відповідь, кажучи: „Я зробив, як мені наказав Ти!“