1 Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,
2 що вірний Тому, Хто настановив Його, як був і Мойсей у всім домі Його,
3 бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім.
4 Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, — то Бог.
5 І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було.
6 Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його — ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.
7 Тому то, як каже Дух Святий: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте,
8 не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині,
9 де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років.
10 Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,
11 тому Я присягнув у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть“!
12 Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!
13 Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься „Сьогодні“, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха.
14 Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця,
15 аж поки говориться: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань“!
16 Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?
17 На кого ж Він „гнівався був сорок років?“Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні „кості в пустині полягли?“
18 Проти кого Він „був присягався, що не ввійдуть вони до Його відпочинку, „як не проти неслухняних?
19 І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.