1 Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога.
2 Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе.
3 Бо володарі — пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї,
4 бо володар — Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!
5 Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління.
6 Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті.
7 Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому мито — мито, кому страх — страх, кому честь — честь.
8 Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона.
9 Бо заповіді: „Не чини перелюбу“, „Не вбивай“, „Не кради“, „Не свідкуй неправдиво“, „Не пожадай“й які інші, вони містяться всі в цьому слові: „Люби свого ближнього, як самого себе!“
10 Любов не чинить зла ближньому, тож любов — виконання Закону.
11 І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.
12 Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла.
13 Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п’янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах,
14 але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!