1 „Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, — нехай ми на тебе надивимось!“„Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?“
2 „Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх — мов намисто, руками мистецькими виточене!
3 Твоє лоно — немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт — сніп пшениці, оточений тими лілеями!
4 Два перса твої — немов двоє сарняток близнят!
5 Твоя шия — як башта із кости слонової, твої очі — озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс — немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
6 Голівка твоя на тобі — мов Кармел, а коса на голівці твоїй — немов пурпур, — полонений цар тими кучерями!
7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о любов в розкошах!
8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса — до грон виноградних!
9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, — і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого — як яблука!“
10 „А уста твої — як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
11 Я належу своєму коханому, а його пожадання — до мене!
12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
13 Устанемо рано, й ходім у сади – виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали? Там любов свою тобі дам!
14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах — всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!“