1 А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі, тридцять тисяч.
2 І встав та й пішов Давид та ввесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого ковчега, що над ним кличеться Ім’я, — Ім’я Господа Саваота, шо замешкує на херувимах.
3 І вони поставили Божого ковчега на нового воза, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів’ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, провадили того нового воза.
4 І несли його з Авінадавового дому, що в Ґів’ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.
5 А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, на гуслах, і на цимбалах.
6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопив його, бо зноровилась була худоба.
7 І запалився Господній гнів на Уззу, — і Бог уразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі.
8 І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім’я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.
9 І Давид злякався Господа того дня та й сказав: „Як увійде до мене Господній ковчег?“
10 І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома.
11 І пробував Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагословив Овед-Едома та ввесь його дім.
12 І донесено цареві Давидові, говорячи: „Господь поблагословив дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого“. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.
13 І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби.
14 А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був оперезаний лляним ефодом.
15 І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми.
16 І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем. І вона погордила ним у серці своєму.
17 І принесли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед намету, що для нього поставив Давид. І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну.
18 А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви, то він поблагословив народ Іменем Господа Саваота.
19 І він роздав для всього народу, для всього Ізраїлевого натовпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одному буханцеві хліба, по одному кавалкові печеного м’яса та по одному виноградному калачеві. І пішов увесь народ кожен до дому свого.
20 І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхола, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: „Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів, як обнажується який з пустунів!“
21 І сказав Давид до Мелхоли: „Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім народом, над Ізраїлем, — буду веселитися перед Господнім лицем!
22 І коли я буду погорджений ще більш від того, і буду низький у своїх очах, то при невільницях, що ти говорила, — і при них я буду шанований!“
23 І в Мелхоли, Саулової дочки, — по цьому не було їй дитини аж до дня смерти її.