1 І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів’ї, говорячи: „Он Давид ховається на взгір’ях Гахіли навпроти Єшімону!“
2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.
3 І таборував Саул на згір’ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.
4 І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.
5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська. А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.
6 І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: „Хто зійде зо мною до Саула до табору?“І сказав Авішай: „Я зійду з тобою!“
7 І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів’ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього.
8 І сказав Авішай до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому!“
9 І сказав Давид до Авішая: „Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?“
10 І сказав Давид: „ Як живий Господь, — тільки Господь уразить його: або прийде день його — і він помре, або він піде на війну і загине.
11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що в приголів’ї його, та горня води, і ходімо собі!“
12 І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів’я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.
13 І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними — велика просторінь.
14 І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: „Чи ж не відповіси, Авнере?“А Авнер відповів та сказав: „Хто ти, що кликав до царя?“
15 І сказав Давид до Авнера: „Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана.
16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів’ї його?“
17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: „Чи це твій голос, сину мій Давиде?“А Давид сказав: „Мій голос, пане мій, царю!“
18 І далі сказав: „Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці?
19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, — прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“
20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!“
21 І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся“.
22 А Давид відповів та й сказав: „Ось царів спис, — і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме.
23 А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця.
24 І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску!“
25 І сказав Саул до Давида: „Благословенний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти!“І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.