1 І сталося, як Самуїл постарівся, то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля.
2 І було ім’я перворідного сина його Йоїл, а ім’я другого його — Авійя, судді в Беер-Шеві.
3 А сини його не йшли його дорогою, — і вхилялись до зиску, і брали підкупа, і ламали Закона.
4 І зібралися всі Ізраїлеві старші, і прийшли до Самуїла до Рами,
5 та й сказали до нього: „Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів“.
6 І була та річ зла в Самуїлових очах, як вони сказали: „Настанови нам царя, щоб судив нас“. І молився Самуїл до Господа.
7 І сказав Господь до Самуїла: „Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними.
8 Як усі ті діла, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали Мене й служили іншим богам, так вони чинять і тобі.
9 А тепер послухай їхнього голосу, тільки конче остережеш їх, і розповіси їм право того царя, що буде царювати над ними“.
10 І переказав Самуїл всі Господні слова до народу, що жадав від нього царя,
11 і сказав: „Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його;
12 і щоб поставити собі тисячників та п’ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його.
13 А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок.
14 І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, — і пороздає своїм слугам.
15 А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм евнухам та своїм слугам.
16 І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, — і буде вживати їх на роботу свою.
17 Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів.
18 І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, — та не відповість вам Господь того дня!“
19 Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: „Ні, — нехай тільки цар буде над нами!
20 І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни“.
21 І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господеві.
22 А Господь сказав до Самуїла: „Послухайся їхнього голосу, і постав їм царя!“І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: „Ідіть кожен до міста свого!“