1 І говорив Господь до Мойсея: „Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його,
2 і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина, —
3 до краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, — бо ти народ твердошиїй, — щоб Я не вигубив тебе в дорозі“.
4 І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби.
5 Бо промовив Господь до Мойсея: „Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, — якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, — Я знатиму, що вчиню тобі“.
6 І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.
7 А Мойсей узяв намета, та й нап’яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, — кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором.
8 І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії.
9 І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.
10 І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.
11 І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.
12 І сказав Мойсей до Господа: „Дивися, — Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім’я, а також знайшов ти милість в очах Моїх.
13 Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об’яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд — то народ Твій“.
14 А Він відказав: „Сам Я піду, — і введу тебе до відпочинку“.
15 І сказав він до Нього: „Коли Сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси.
16 Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі“.
17 І промовив Господь до Мойсея: „Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім’я тебе“.
18 А він відказав: „Покажи мені славу Свою!“
19 І Він промовив: „Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім’ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний“.
20 І Він промовив: „Ти не зможеш побачити лиця Мого, — бо людина не може побачити Мене — і жити“.
21 І промовив Господь: „Ось місце при Мені, — і ти станеш на скелі.
22 І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду.
23 А здійму руку Свою, — і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме“.