1 Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всього Ізраїля по тім боці Йордану в пустині, на степу, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,
2 одинадцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа.
3 І сталося сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них,
4 по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, що сидів в Аштароті в Едреї.
5 На тім боці Йордану в моавському краї став Мойсей виясняти Закона, говорячи:
6 „Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хориві, говорячи: Досить вам сидіти на цій горі!
7 Оберніться й рушайте, і йдіть на гору амореянина, та до всіх сусідів його на степу, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, — до краю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, — річки Ефрату.
8 Ось Я дав вам цей край! Увійдіть, і заволодійте цим краєм, що на нього Господь був присяг вашим батькам, — Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них“.
9 І сказав я того часу до вас, говорячи: „Не можу я сам носити вас.
10 Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зорі небесні!
11 Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагословить вас, як Він говорив вам.
12 Як я сам понесу тяготу вашу, і тягар ваш, і ваші суперечки?
13 Візьміть собі мужів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі вас“.
14 І ви відповіли мені та й сказали: „Добра та річ, що ти кажеш зробити“.
15 І взяв я голів ваших племен, мужів мудрих та знаних, і поставив їх головами над вами, — тисячниками, і сотниками, і п’ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племен.
16 І наказав я того часу вашим суддям, говорячи: „Вислуховуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між приходьком його.
17 Не будете звертати уваги на обличчя в суді, — як малого, так і великого вислухаєте, не будете боятися обличчя людини, бо суд — Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка для вас, принесете мені, і я вислухаю її“.
18 I наказав я вам того часу про всі ті речі, що ви зробите.
19 І ми рушили з Хориву, та й перейшли цю велику й страшну пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа.
20 І сказав я до вас: „Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам.
21 Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!“
22 А ви всі підійшли до мене та й сказали: „Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони вислідять нам той край, та нехай принесуть нам відомість про дорогу, що нею підемо, та про міста, куди ввійдемо“.
23 І була та річ добра в моїх очах, і взяв я у вас дванадцять мужа, — муж один для племени.
24 І вони відійшли, і зійшли на гору, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край.
25 І взяли вони в свою руку з плоду того краю, і принесли до нас, і здали нам справу, і сказали: „Добрий той край, що Господь, Бог наш, дає нам!“
26 Та ви не хотіли йти, і були неслухняні наказам Господа, Бога вашого.
27 І нарікали ви по ваших наметах і говорили: „З ненависти до нас Господь вивів нас з єгипетського краю, щоб дати нас у руку амореянина на вигублення нас.
28 Куди ми підемо? Брати наші розслабили наше серце, говорячи: Народ той більший та вищий від нас, міста великі й уміцнені аж до неба, і навіть велетнів ми бачили там“.
29 І сказав я до вас: „Не лякайтеся й не бійтеся їх!
30 Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших очах,
31 і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого приходу до цього місця.
32 Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога,
33 що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше таборування, — вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що будете нею ходити, а хмарою вдень“.
34 І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи:
35 Поправді кажу, — ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго краю, що присяг Я дати вашим батькам,
36 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, — він побачить його, і йому Я дам той край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього.
37 Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: „І ти не ввійдеш туди!
38 Ісус, син Навинів, що стоїть перед тобою, він увійде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним.
39 А діти ваші, про яких ви сказали: „На здобич будуть вони“, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, — вони ввійдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним.
40 А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря“.
41 А ви відповіли та й сказали мені: „Згрішили ми Господеві! Ми вийдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш“. І приперезали ви кожен військову зброю свою, і відважилися вийти на гору.
42 Але Господь до мене сказав: „Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, — бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами“.
43 І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухняні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на гору.
44 І вийшов навперейми вас амореянин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли вас в Сеїрі аж до Горми.
45 І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, — та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас.
46 І сиділи ви в Кадешу багато днів, — стільки днів, скільки там ви сиділи.