1 Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків,
2 а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив.
3 Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, — і засів на правиці величности на висоті.
4 Він остільки був ліпший понад анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім’я.
5 Кому бо коли з анголів Він промовив: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив“! І знову: „Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина“!
6 І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: „І нехай Йому вклоняться всі анголи Божі“.
7 А про анголів Він говорить: „Ти чиниш духів анголами Своїми, а палючий огонь — Своїми слугами“.
8 А про Сина: „Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання — берло праведности.
9 Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх“.
10 І: „Ти, Господи, землю колись заклав, а небо — то чин Твоїх рук.
11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, — всі вони, як той одяг, постаріють.
12 Як одежу, їх зміниш, — і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться“!
13 Кому з анголів Він промовив коли: „Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“!
14 Чи не всі вони духи служебці, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?