1 І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.
2 І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля.
3 І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день.
4 А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: „Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:
5 „Батько мій заприсяг був мене, говорячи: „Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, — там поховаєш мене“. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся“.
6 І сказав фараон: „Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе“.
7 І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю,
8 і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні Ґошен.
9 І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий.
10 І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем… І він учинив батькові своєму семиденну жалобу.
11 І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в Ґорен-Атаді, та й сказали: „То сильна жалоба для Єгипту!“Тому то кликнули ім’я його Авел-Міцраїм, що на тім боці Йордану.
12 І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.
13 І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре.
14 А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.
15 І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: „А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?“
16 І переказали вони Йосипові, говорячи: „Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:
17 Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!“І заплакав Йосип, як вони говорили до нього…
18 І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: „Ось ми тобі за рабів!“
19 А Йосип промовив до них: „Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?
20 Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, — щоб заховати при житті великий народ!
21 А тепер не лякайтеся, — я буду утримувати вас та дітей ваших!“І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.
22 І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.
23 І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.
24 І сказав Йосип до братів своїх: „Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову“.
25 І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: „Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої!“
26 І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.